На вiйнi з росiйськими окупантами загинув житель селища Петрового Барков Андрiй Анатолiйович.
Про це повiдомили в громадi, iнформує Златопiль.
Життя молодшого сержанта, старшого радiотелефонiста вiддiлення управлiння начальника штабу дивiзiону взводу управлiння дивiзiону 1-го гаубичного артилерiйського дивiзiону бригадної артилерiйської групи Андрiя Баркова обiрвалося 13 вересня 2024 року пiд час ведення бойових дiй в районi населеного пункту Щербинiвка Бахмутського району Донецької областi внаслiдок артилерiйського обстрiлу позицiй противником.
Андрiй народився 20 липня 1993 року в селищi Петровому.
У 2000 роцi пiшов до першого класу. Навчався на вiдмiнно. Був дуже активною дитиною. Приймав участь у олiмпiадах з географiї, вiдвiдував рiзноманiтнi гуртки. Ще змалку захопився спортом: грав у футбол в ДЮСШ «Олiмп», займався кiкбоксингом, приймав участь у змаганнях з легкої атлетики – бiгу. Коли став дорослiшим, з’явилося ще одне захоплення – малювання. Закiнчив школу зi срiбною медаллю.
По закiнченню школи Андрiй вступив до Днiпровського нацiонального унiверситету iменi Олеся Гончара на фiзико-технiчний факультет. Закiнчив магiстратуру. Отримав спецiальнiсть “Двигунобудування, авiацiйна та ракетно-космiчна технiка”. Родина покладала великi надiї на Андрiя. Рiднi були впевненi, що вiн розкриє та реалiзує весь свiй потенцiал i стане вiдомим конструктором.
З 21 травня 2016 року Андрiй Барков проходив строкову службу курсантом у в/ч 2960.
Учасник бойових дiй в АТО. З 4 травня 2017 року по 16 грудня 2019 року перебував у лавах ЗСУ по контракту.
По закiнченню контракту Андрiй мав працювати по спецiальностi у конструкторському бюро державного пiдприємства “Павлоградський механiчний завод” державного пiдприємства “Виробниче об’єднання Пiвденний машинобудiвний завод iм. О.М. Макарова”, але COVID-19 цьому завадив.
Взимку 2019 року, побувавши у Карпатах на гiрськолижному курортi «Драгобрат», юнак захопився сноубордингом. Ця пристрасть зародилася у юнака пiд час катання заснiженими схилами, мiж переплетених дерев, на пухких пагорбах, серед чистого гiрського повiтря, шепоту снiжинок i захоплюючих краєвидiв. Андрiй вирiшив кожну зиму працювати в горах, стати iнструктором. Йому подобалося займатися ще скелелазiнням, армспортом, акробатикою.
“Життєрадiсному i життєлюбному молодому чоловiковi дуже подобалося подорожувати У 2020 роцi вiн пiшки обiйшов узбережжя Азовського та Чорного морiв, звiдки i отримав прiзвисько “Робiнзон Пiшкович”. Влiтку 2021 року Андрiй поїхав працювати в Турцiю, де пройшов туристичною стежкою “Лiкiйський шлях” зi сходу на захiд країни. Вiн писав: “Вiдчув i пекельну спеку Туреччини в липнi, i холодну дощову нiч бiля гори Тахтали”. Юнак вiдкрив для себе подорожування з обмеженим спорядженням i автостопом”.
Потiм працював водiєм автобетонозмiшувача на бетонному заводi у Києвi.
Повномасштабна вiйна застала Баркова Андрiя в Карпатах, де вiн мав закiнчити курси iнструкторiв зi сноуборду. Почав волонтерити: допомагав перевозити людей.
17 травня 2022 року вiн був мобiлiзований до лав ЗСУ.
“Не стало людини, яка любила та цiнувала життя, знала своє мiсце в ньому, знала якою життєвою дорогою має йти. Не стало люблячого сина, брата, дядька, коханого нареченого, волелюбної людини, душi компанiї, побратима, товариша. Його серця, доброти та любовi вистачало на усiх: рiдних, друзiв, знайомих. Андрiй мрiяв i планував своє “завтра” i мiг би зробити ще так багато у своєму життi. Та все це обiрвали рашистськi нелюди”.
Вiчна пам’ять та доземний уклiн Герою…
Сил та витримки рiдним, щоб пережити страшне горе…
