На Тилігульському лимані рибалки добувають лише близько половини риби. Решта або гине (бички, кефаль), або мігрує (кефаль) назад у море.
Про це в своїй колонці на Аgrotimes пише голова громадської спілки «Риба України» Любомир Гайдамака.
Площа Тилігульського лиману ‒ 16,5 тис. га. Природна продуктивність ‒ щонайменше 100 кг/га, відповідно загалом мінімум 1,65 тис. тонн риби на рік, уточнює він.
«За чинної системи встановлення лімітів, цін на лоти й умови для дрібних рибалок рибальство ніколи не приноситиме доходів у бюджет, не створюватимуться переробні підприємства. Адже нереально отримати «білу» сировину, а корупційна складова гальмує розвиток галузі», ‒ наголошує Любомир Гайдамака.
Зі свого боку «Риба України» пропонує низку змін:
- скасувати систему аукціонів як недієву. Залишити її виключно для цінних видів риби;
- розробити систему лімітів згідно з природною продуктивністю кожної водойми з урахуванням історичних даних вилову та рекомендацій рибалок;
- запровадити розподіл квот на човен (fishing effort ‒ максимальна можливість видобути певний обсяг риби за сезон). Таким принципом послуговуються в ЄС.
Крім того, зобов’язати рибалок:
- зберегти всі дані щодо вилову й задекларувати всю видобуту рибу за певний період часу в будь-який доступний спосіб;
- дотримуватися правил рибальства й установлених квот;
- брати участь у наукових ловах;
- вчасно сплачувати за видобутий біоресурс.
Нагадаємо, в Україні хочуть врегулювати промисловий лов у заповідних зонах.
