На ефективність фітази впливає багато чинників: її кількість, активність, чистота тощо.
Про це пише журнал «Наше птахівництво».
Основне завдання фітази ‒ вивільнити якнайбільше фосфору в просвіт кишківника. Цей процес залежить від кількості наявних іонів інших металів, наприклад кальцію. Надмірна їхня кількість може зменшувати активність фітази. Кальцій створює сильні зв’язки з фосфором, що заважає йому виходити в повному обсязі в просвіт кишківника. Якщо зруйнувати ці зв’язки, утвориться активна молекула кальцію, що виступає хелатором. Ця молекула може на себе приєднувати атоми інших металів (заліза, цинку), що містяться в раціоні птиці в неорганічній формі. Отже, кальцій знижує ефективність фітази до вільного інозитолфосфату.
Щоб запобігти цьому, необхідна швидка й майже повна дефосфориляція фітинової кислоти в середовищі з низьким pH шлунка та передшлунка птиці. Треба використовувати повільно розчинні джерела кальцію, бо ферменти працюють у шлунку. Якщо використовувати повільно розчинний кальцій, не утворяться сильні зв’язки, і таким чином можна отримати більше фосфору в організмі птиці.
Нещодавнє дослідження, проведене Університетом Мериленду, доводить важливість оптимального рівня кальцію: не більше і не менше від норми. Кальцій має максимально повільно розчинятись до моменту, доки не спрацюють ензими. Це дозволить гідролізувати до 90% фосфору в організмі. А достатня кількість фітазного субстрату забезпечить максимальний ріст скелета та м’язів птиці.
