Правила закупівель електроенергії для державних установ і підприємств суперечать базовим принципам рівності форм власності, а судова практика підвищує ризики для їхнього стабільного енергозабезпечення, заявив віцепрезидент із питань енергетики Українського національного комітету Міжнародної торгової палати (ICC Ukraine) Олександр Трохимець в ефірі телеканалу “Прямий”.
Найцікавіше просто зараз – у Telegram Дмитра Гордона!
Читати
“Конституція в нас не робить різниці між приватною власністю й державною власністю. Власність є в однаковому статусі. Відповідно, якщо власність є в однаковому статусі, правила повинні бути однакові. А в нас чомусь вирішили, що якщо електрична енергія постачається органам державної влади, або державним підприємствам, або комунальним підприємствам, частка в яких більше 50% держави чи громади, то є певні обмеження в бізнес-моделі. А чому ці обмеження повинні бути? Вони не повинні бути. І внаслідок цього, коли приходить постачальник, він ці ризики повинен закладати в ціну. Тобто, ці ризики вже грають на ціні”, – зазначив Трохимець.
Він додав, що ринок електроенергії працює в умовах високої невизначеності через війну, що робить довгострокове прогнозування фактично неможливим і посилює цінову волатильність.
“Ми могли б прогнозувати роботу енергосистеми, якби дійсно ми знаходилися в мирному часі. Ми не можемо її нормально спрогнозувати не те, що на рік, ми не можемо її спрогнозувати навіть на тиждень, тому що ми не знаємо, чи буде завтра обстріл, чи не буде. Буде він по об’єктах генерації, буде він по підстанціях? А це все впливає на ціну електричної енергії на ринку, і, відповідно, постачальник – він же не є виробником електроенергії – не може регулювати свою ціну. Він так само бере електроенергію умовно оптом на ринку й потім своїм споживачам розподіляє. І коли на ринку виросла ціна, то і в нього виросла ціна”, – пояснив експерт.
За його словами, за таких умов постачальники опиняються між ринковою реальністю й законодавчими обмеженнями, які не враховують динаміку цін. Це призводить або до фінансових втрат або до виходу компаній з ринку.
“А в підсумку, що ми маємо? Або ці постачальники не можуть постачати, тому що в них не вистачає грошей, вони випадають з ринку, це називається дефолт. Тобто вони фізично випадають з ринку. І ці споживачі електричної енергії стають споживачами постачальника останньої надії: ціна на електричну енергію, яка вже в рази більша, ніж те, про що ми говоримо, – плюс-мінус 10%. Або ті контракти, які були збільшені більше ніж на 10%, стали об’єктом кримінального провадження і кримінального переслідування, просто адекватний бізнес не піде в ці взаємовідносини”, – наголосив Трохимець.
На його думку, це веде до зникнення конкуренції на ринку і стимулює активність недобросовісних його учасників.
“Якщо адекватний бізнес не вступатиме в такі відносини, то туди хто піде? Або аферисти, або туди просто ніхто не піде. І ми отримуємо те, що ці суб’єкти – водоканали, тепломережі й решта – вони не будуть мати нормального доступу до електричної енергії”, – додає Трохимець.
У кінцевому підсумку, за його словами, поєднання жорсткої правоохоронної практики й відсутності адаптації регулювання до ринкових умов призводить до деградації самого ринку.
“Тобто цим своїм перегинанням палки з боку правоохоронних органів, коли вони заводять кримінальні справи, цією інертністю з боку державного регулювання ми просто руйнуємо ті залишки ринку, якщо ще можна їх назвати, що вони є”, – резюмував він.
Контекст
У квітні директор ТОВ “Газенерго Трейд” Роман Жук заявив, що правоохоронна й судова практика у сфері публічних закупівель електроенергії створюють системні ризики для забезпечення державних установ.
