Останнє оновлення: 05 серпня 2025
Сьогодні, 05 серпня, кропивничани провели в останню путь героя-земляка, воїна Сергія Скорохода.
Про це поінформували в пресслужбі міськраді.
Сергій Скороход народився 7 лютого 1973 року в Кропивницькому. Після закінчення ліцею «Наукового», вступив до Кропивницького професійного ліцею, де здобув фах кухаря-кулінара.
Згодом працював на різних підприємствах харчової промисловості міста. Усе, за що брався Сергій Скороход, робив із душею. Колеги згадують, що він не просто виконував обов’язки — він створював атмосферу довіри та поваги. Спокійний і врівноважений, ніколи не відмовляв у допомозі тим хто її потребував.
У червні 2016 року Сергій Скороход обрав військову службу за контрактом, яку проходив у 3-му Окремому полку Сил Спеціальних Операцій імені князя Святослава Хороброго Збройних Сил України, на посаді старшого кухаря господарчого відділення взводу забезпечення військової частини.
Із 2016 по 2025 рік, стояв на захисті територіальної цілісності та суверенітету України на території Донецької, Луганської, Харківської та Запорізької областей, брав участь у бойових завданнях щодо стримування збройної агресії російської федерації. За період служби був нагороджений Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнакою президента “За оборону України”, нагрудним знаком “Сталевий хрест”. Мав статус ветерана війни, учасника бойових дій.
Сергій Скороход – приклад служіння і гідності. Завдяки своїм професійним і моральним якостям здобув беззаперечний авторитет серед побратимів і командирів. У складних обставинах він умів оперативно та правильно прийняти вірні і обґрунтовані рішення. Мав високий рівень фахової підготовки. Його працьовитість, відповідальність та глибока внутрішня культура, назавжди залишиться в пам’яті побратимів.
Серце воїна зупинилося 31 липня 2025 року, внаслідок дронової атаки російських агресорів в районі населеного пункту Новолозуватка, Дніпропетровської області.
Йому назавжди залишиться 52 роки…
У колі родини Сергій Скороход був світлом, до якого завжди хотілося повернутись. Він був не просто батьком — він був опорою, порадником, захисником. Його син знав: татове слово — це завжди любов і мудрість. Він умів слухати, навіть коли ніхто не говорив, і підтримувати, навіть коли було важко самим собі.
Як брат — він був надійним плечем. У родинних справах завжди допомагав без зайвих слів. Для рідних і друзів — він був джерелом доброти. Вмів пожартувати, навчити, порадити.
У глибокій скорботі залишилися; мати, син, брат, рідні та друзі.
