Вісцеральний сечокислий діатез у птиці будь-якого віку супроводжується відкладанням сечової кислоти та її солей на серозних покровах грудної та черевної порожнин, повітроносних мішків, на серці, печінці, нирках, селезінці, стінках кишківника, легенях та інших органах у вигляді крейдяних білих нашарувань, що легко знімаються.
Про це пише журнал «Наше птахівництво».
У пошкоджених нирках атрофуються чи відсутні ділянки ниркових часток, починають з’являтися ниркові або сечоводові камінці, а інша ниркова тканина набрякає й вкривається білим уратом. Через це за спроби зберегти адекватну функцію нирок відбувається компенсаторне збільшення нормальної ниркової тканини, що лишилася. Як результат ‒ збільшується нерівномірна горбкуватість нирок.
За інтенсивного прояву вісцерального сечокислого діатезу відкладання солей стають гіпсоподібними, серозні оболонки злипаються (серцева сорочка з міокардом) або зростаються (петлі кишківника, грудний м’яз зі шкірою, що її вкриває). Нирки чітко оконтуровані, мозаїчні внаслідок переповнення уратами канальців і сечоводів. Останні бувають до 0,5 см та більше у діаметрі та повністю закорковані білою щільною масою.
За незначних проявів патології серозні покрови наче припорошені білуватим дрібнокристалічним порошком.
У гусей та індиків нирки залучаються у патологічний процес зрідка. У гусей хвороба супроводжується геморагічним запаленням тонкого та товстого відділів кишківника.
Як повідомлялося, перетримка добового молодняку птиці в інкубаторії провокує в нього подагру.
