Як збільшити молочну продуктивність свиноматки - Економіка - Інформаційний портал міста Кропивницький

Щоб збільшити молочну продуктивність свиноматки, потрібно:

Годувати свиноматку в період поросності так, щоб вона мала середню вгодованість і товщину жиру (в точці Р2) 14–17 мм;
Сортувати поросят через 48 год після опоросу – це впливає на зниження виробництва молока, завдяки розподіленню за вже закріпленими сосками між поросятами. Цю дію краще провести в перші 24 год;
Контролювати температуру тіла свиноматки після опоросу – у результаті це забезпечить максимальне споживання корму впродовж лактації. Визначення того, чи є у свиноматки лихоманка, є обов’язковою виробничою практикою, яка дає змогу персоналу своєчасно виявляти свиноматок, які потребують лікування. Найкраща стратегія – визначити температуру тіла свиноматки наступного ранку після опоросу, орієнтовно через 24 год після опоросу. У лактуючих свиноматок лихоманка визначається як температура тіла 39,4 °C;
Збільшити споживання корму, запровадивши триразову годівлю. У спекотну пору годування переносять на прохолодний період дня (наприклад 5, 11, 21 год), тим самим спонукаючи свиноматку підійматись до їжі та води, а в разі потреби примусово підіймати, щоб профілактувати утворення плечових ран, причиною яких є пролежні та малий запас жирової тканини;
Поступово збільшувати кількість корму до норми протягом перших 10 днів лактації. У таблиці наведено приклад кормової схеми для середньої свиноматки, яка годує 13 поросят. Коли добова даванка сягає максимуму, діятиме емпіричне правило: 3 кг корму виділяють на свиноматку та по 0,5 кг на кожне порося;
Обмежити свиноматку в годівлі після опоросу. Адже в перші 10 днів після опоросу свиноматка здатна продукувати більше молока, ніж можуть спожити поросята. Надлишок молока може спровокувати мастит;
Не давати без потреби замінники молока. Адже організм матері реагує збільшенням продукування молока, якщо його на 100% споживають поросята. З цієї причини їхня активність під свиноматкою дуже важлива, а введення без потреби замінників молока з перших днів після народження знижує молочність свиноматки;
Додавати енергетичні добавки в комбікорм для лактуючих свиноматок, щоб збільшити вміст енергії в кормі, поліпшити його перетравність, молочну продуктивність і якість молока;
Забезпечити оптимальну температуру (18-22 °С) на свинофермі;
Оптимізувати технологічні процеси на маточнику, щоб мінімізувати вплив стресу на тварин (уникати стороннього шуму, різких звуків);
Знижувати ризик захворювання свиноматок і поросят шляхом організації групових опоросів і системи «порожньо – зайнято»;
Стежити за допомогою лічильника води за оптимальним забезпеченням тварин водою. Лактуючій свиноматці потрібно 30-40 л води на день. Середня швидкість протікання води в напувалки має становити 4 л/хв;
Регулярно перевіряти якість води з напувалок на відхилення від норми за кольором, запахом і смаком;
Регулярно вести контроль, чи з’їдають свиноматки весь корм із годівниць. Це має відбуватися максимум через 30 хв після роздавання корму. Якщо це не так, перевірте забезпечення водою, виміряйте температуру тварини;
Уникати різких змін складників комбікорму – робіть це поступово;
Стежити за молочними залозами свиноматок: якщо вони почервоніли й набрякли, свиноматка лягає на живіт і не підпускає поросят смоктати – це ознака синдрому ММА;
Перевіряти, чи вийшов послід у свиноматки – найпізніше через день після опоросу;
Перевіряти молочну продуктивність свиноматки, спостерігаючи за поросятами (регулярне зростання, добові прирости, неспокійна поведінка в гнізді);
Перевіряти вгодованість свиноматок наприкінці лактації. Зазвичай втрата 6–7% маси тіла не впливає на подальшу репродуктивність. Зважування окремих тварин полегшує оцінювання;
Очищати зернові корми, висушувати їх до потрібної вологості, а за потреби чи з профілактичною метою додавати адсорбент мікотоксинів. Адже мікотоксини можуть шкодити здоров’ю та продуктивності свиноматок і поросят, погіршувати смакові якості корму, що негативно впливає на споживання;
Збалансувати комбікорм за всіма складниками поживності з урахуванням генетичного потенціалу стада й особливостей кормової бази, наявної в господарстві, з додаванням спеціальних кормових добавок для покращення апетиту й перетравлення корму.