Силосування за високих температур повітря знижує вміст молочної й оцтової кислот, що спричиняє низьку аеробну стабільність силосу. Вона погіршується низькою щільністю моноліту, в результаті чого слід очікувати збільшення повторного нагрівання ділянок силосу в зоні його виймання.
Завдяки силосним добавкам, що покращують аеробну стабільність, можна зменшити негативний вплив підвищеної температури у вигляді повторного нагрівання, пише журнал The Ukrainian Farmer.
Низький вміст сухої речовини в сировині також небажаний, оскільки помітно втрачаються поживні речовини з силосним соком, а сам субстрат стимулює інтенсивний ріст не лише молочнокислих бактерій, а й небажаної мікрофлори.
Зброджуваність рослинної сировини ‒ непостійна величина. Вона залежить від виду, сорту, інтенсивності використання азотних добрив і фази вегетації при заготівлі, а також погодних умов, ураженості хворобами й грибками, забрудненості кормів.
Чисельність епіфітної мікрофлори на кормових рослинах також коливається від 0,1 до 100 млн КУО/г корму натуральної вологості, в тому числі молочнокислих бактерій ‒ лише 0,2-0,5 млн.
Комбінування підв’ялювання з добавкою силосних засобів, особливо молочнокислих бактерій, має значення і з інших причин. У епіфітній мікрофлорі зустрічається небагато осмотолерантних екотипів ‒ тобто таких, які можуть рости на підв’яленому матеріалі за високого осмотичного тиску. Отже, за умов спонтанного (нерегульованого) молочнокислого бродіння маса закислюватиметься повільніше і більше втрачатиметься поживних речовин.
Для поліпшення якості бродіння, підвищення кормової цінності, аеробної стабільності, особливо за виймання, зниження виділення силосного соку застосовують різні заходи:
‒ дотримання оптимальних строків скошування;
‒ додавання цукровмісних речовин;
‒ швидке пров’ялювання;
‒ скошування косарками-плющилками;
‒ оптимальний ступінь подрібнення сировини;
‒ швидке закладання сховища з ретельним ущільненням;
‒ швидке укриття;
‒ повна герметизація.
Раніше ми писали, як вносити біологічні закваски в силос.
