Останнє оновлення: 10 червня 2026
У цивільному житті він працював маляром на приватному підприємстві у рідному Кропивницькому.
Щодня ходив на роботу, будував плани на майбутнє та жив звичайним життям. Проте у 2024 році один вечір змінив усе, розповіли в 144-ій окремій механізованій бригаді.
“Повертаючись додому після роботи, чоловік отримав повістку. Без вагань та зайвих слів він став до лав українського війська, змінивши звичний робочий інструмент на зброю. Сьогодні побратими знають його за позивним «Кучер» — воїна, який здійснив справжній бойовий подвиг”, – йдеться в повідомленні.
221 день – на передньому краї оборони. Це 5 304 години або 318 240 хвилин безперервної напруги, відповідальності та боротьби за кожен клаптик української землі.
Разом із трьома побратимами з дружнього підрозділу «Кучер» утримував спостережний пункт, виконуючи бойові завдання в надзвичайно складних умовах. Попри постійну небезпеку, завдяки налагодженій логістиці підрозділ був забезпечений усім необхідним, а зв’язок із командуванням та рідними підтримувався постійно.
Найважчими стали весняні місяці, коли ворог значно активізував наступальні дії. Захисникам доводилося економити продукти та максимально раціонально використовувати ресурси. Додатковою загрозою стали ворожі FPV-дрони та безпілотники типу «Молнія», які регулярно атакували позиції українських військових.
Неодноразово бійцям доводилося вступати й у прямі стрілецькі бої з окупантами. Проте, незважаючи на шалений тиск, постійну небезпеку та виснаження, вони виконали своє завдання до кінця.
Найголовніше — після 221 дня оборони всі четверо воїнів вийшли з позицій живими.
Сьогодні «Кучер» ділиться досвідом із тими, кому ще належить вирушити на передову.
“Готуйтеся до виходу заздалегідь. Навіть перебуваючи на позиціях, не забувайте про фізичну підготовку. Присідайте, рухайтеся, робіть будь-які вправи. Вихід із позицій — це дуже важке фізичне випробування, і організм має бути готовим до максимальних навантажень”, — радить військовослужбовець.
Нині захисник очікує на заслужену відпустку. Попереду — довгоочікувана дорога додому, до рідного Кропивницького, де на свого Героя з нетерпінням чекає найцінніше — кохана родина.
Це історія людини, яка понад сім місяців тримала оборону на передньому краї, доводячи щодня: сила українського війська — у людях, які готові стояти до кінця заради своєї країни.
